Свято первоверховних апостолів Петра і Павла, таке очікуване всім християнським людом, стало ще більш бажаним для учнів недільної школи, що діє при храмі святиля Миколая Чудотворця міста Ківерці, тому що відразу після свята священик цього ж храму Андрій Яковлюк вже дев’ять років поспіль з благословення керуючого Волинською єпархією митрополита Луцького і Волинського Ніфонта організовує дітям відпочинок у православному таборі на честь Покрови Божої Матері.
Цього року виїзд був запланований на 13 липня. З самого ранку біля церкви зібралися діти і їх батьки. Останні трохи нервували, адже не будуть бачити своїх чад цілих 7 днів. Спочатку відслужили молебень – молилися про заступництво, просили хорошої погоди та відпочинку не тільки тілесного, а й духовного. Після молебню діти зайшли в автобус. Поїздка розпочалася.
Окрім священика Андрія Яковлюка та матушки Неоніли, у табір їхало 6 вихователів (настоятель храму смт. Цумань сявщеник Михаїл Кулакевич, настоятель храму села Озерце священик Павло Арестович, Ігор Шкарлатюк, Петро та Світлана Гаврилюк, Тамара Скарвінко) і це зрозуміло – під їхньою опікою було 40 дітей, найменшому з яких виповнилося лише 4 роки.
Їхати довелося не надто далеко – все та ж Волинська область, Ковельський район, село Грушівка, до мальовничого озера. Мешканці села знають, що після Петра і Павла приїдуть діти з Ківерцівського району і чекають цього. Перед нашим приїздом добрі люди скосили траву, що б було де нам ставити палатки, а по приїзді допомогли з транспортуванням багажу – наш автобус не зміг далеко проїхати по бездоріжжю.
Хто з дітей вперше приїхав сюди, був у захваті – велике озеро, прекрасна природа і така незвична тишина. Хлопці відразу розпочали ставати палатки, дівчата – розбирати продукти і готувати обід. Чи варто говорити, що їжа була чудова, адже готувалася вона дружно, а кожне її прийняття супроводжувалося молитвою і любов’ю до Бога дитячих сердець. «Ангела за трапезою!» і відповідь: «Спаси вас Господи!» розносилося над озером.
В перший день по приїзді не обійшлося без купання, в воду зайшли тільки після молитви і з благословення священика.
Після обіду почався дощ. Палатки накрили клейонкою, щоб всередині було сухо і затишно.
Вечерю знову готували і споживали дружно – ніхто з дітей не скаржився на погані апетит чи самопочуття. Після вечері – вечірня молитва, обхід табору хресним ходом з іконою Покрови Божої Матері та посиденьки біля багаття. Тут розказувалися повчальні історії з власного життя, притчі з Біблії, співалися глибокі, задушевні пісні. Спати полягали всі намучені і, водночас, задоволені.
Ранок наступного дня розпочався з зарядки– пробіжки до села і назад, та ранішньої молитви. Снідали дружно, з апетитом їли все. Діти казали, що вдома так не їдять – в дружньому колі їжа смачніша. Та й меню у таборі не звичне! На природі доводилося ліпити та з’їсти більш як 500 вареників та й жарити до 300 млинців за один раз. День проводили у спортивних іграх, купанні, щоправда без порушення розпорядку – їли у точно визначений час, і, традиційно, кожного вечора сиділи біля багаття. Цього року вже відбулися зміни по словах Ігоря Шкарлатюка, адже табір не тільки духовний а і оздоровчий. Хоча тут нема процедур , але зарядка, ігри та ще й заняття з туризму дітей загартували. Наставник з 
туризму Гаврилюк П.І. на ділі та на словах показував як люди виживають у екстремальних умовах. В’язання вузлів, перехід через умовну прірву, підняття по мотузці вертикально і по скелі діти відчули і побачили. А розповіді Петра Миколайовича про виживання у лісі, або у тайзі справили велике враження на дітей. Як дістати воду на болоті, як перейти болото та знайти їжу у лісі, це діти почули на власні вуха.
За правилом табору, кожної середи та п’ятниці читали акафіст Покрові Божої Матері, а у неділю їхали до найближчого села на службу не на автомобілях чи на автобусі, а на звичайних кінних підводах, а для наших дітей їх знадобилось – три.
Відпочинок закінчився 20 липня. По приїзді з табору відслужили подячний молебень. З дітей додому їхати ніхто не хотів, казали, що ще б залишилися у таборі, але вихователі були змучені. Найвищою подякою і нагородою їм було щире «Спаси вас Господи!».
Анна Бліннікова 
фото автора
