У нинішній час, коли по всій Україні відроджуються та будуються нові храми, монастирі, серце кожного християнина радіє, якщо він бачить у місті чи селі хрест, а біля нього фундамент чи  риштування новобудови. Є надія, що незабаром тут постане ще одна святиня, відкриється ще одне джерело духовності на підтвердження того, що Православ’я буде вічно жити і утверджуватиме віру, надію та любов у серцях людських.

В 1992 році планувалось відсвяткувати тисячоліття Волинської єпархії урочистими богослужіннями, але хвиля нового богоборства відкинула святкування та добрі  надії на деякий час. У серпні 1992 року Свято-Троїцький кафедральний собор, приміщення єпархіального управління та всі будівлі Волинської Духовної Семінарії були по-розбійницькі захоплені прихильниками Київського Патріархату. У м. Луцьку залишилась одна Свято-Покровська церква, яка і стала оплотом Православ’я на Волині. Але вона не змогла вмістити всіх віруючих християн. Тому неодноразово богомольцям доводилось стояти під відкритим небом: у сонячну спеку, холодні осінні дощі та зимові хурделиці.

Кінець серпня – початок вересня  1993 року на честь 1000-ліття Волинської єпархії, травень 1994 року на ознаку 900-ліття з дня смерті свт. Стефана, єпископа Володимир-Волинського  запам’ятались волинянам  незабутніми подіями – єпархію відвідувала  чудотворна ікона  Божої Матері „Почаївська”. Сотні тисяч людей після десятиліть полону безвір'я та атеїстичного обману   пройнялись  радістю і надією на Всемогутнього Бога та на велику допомогу Цариці Небесної Пречистої Діви Марії.

На ознаку 1000-ліття Волинської єпархії  і як вдячність Богові за цю велику милість, було вирішено розпочати в районі 33-го кварталу м.Луцька  будівництво храму на честь Всіх Святих землі Волинської. Собор угодників Волинської землі Свята Церква згадує щорічно 23 жовтня. 3 лютого 1993 року, з благословення єпископа Волинського і Луцького Ніфонта, відбулися парафіяльні збори громади майбутнього храму, 15 лютого 1993 р. отримана реєстрація статуту.  Храм проектувався  на підставі рішення  Луцької  міської Ради № 204 від 22 червня 1994 року. Під його спорудження виділено земельну ділянку  площею 1,8 гектара.

За пожертвувані під час  хресного ходу з Почаївською іконою кошти в Дніпропетровську закупили, і в 1994-95 роках встановили тимчасовий храм-модуль. З глибокою вірою в Господню допомогу  23 жовтня 1994 року волиняни вперше відслужили  літургію  в честь престольного свята. Ії  очолив  преосвященний архієпископ Ніфонт. Тоді там стояли тільки металеві  конструкції. Починаючи зі свята  Стрітення 1995 року, тут щоденно звершуються богослужіння.

16 вересня 1995 року тимчасовий храм-модуль зустрічав Святогорську чудотворну Зимненську ікону  Божої Матері, яка поверталась із Корецького монастиря  в місце постійного перебування  до Зимненського Свято-Успенського монастиря.

Все більше і більше людей збиралося сюди на молитву, кожен у мріях бачив величний  собор, який  має  стати  на багато століть  частинкою  Царства Небесного на цій землі.

Собор,  згідно із завданням  на проектування, яке затверджено 1 квітня 1996 року архієпископом Волинським і Луцьким  Ніфонтом, розрахований на 3 тис. парафіян. Джерелом для створення його архітектурного образу  стали кращі  зразки храмів  Київської Русі XII-XIII століть. Проектований храм  є п’ятикупольним з розмірами  в плані 35х36 метрів. У нижньому (цокольному)  поверсі  запроектовано нижній храм з басейном для хрещення дорослих. Собор стрімкий, високий. Він, безумовно, буде  одним з найбільших  храмів держави. Про це свідчать і розміри собору. Діаметр його центрального купола – 9 метрів,  висота 50,5 м., а до верхів’я хреста 55,5 м. На 60 метрів вгору сягне дзвіниця. Вона вдвічі перевищить  своєю висотою навколишні  дев’ятиповерхові  будинки. Собор  збере в єдине  всю забудову мікрорайону  і створить привабливий  силует цієї частини міста.

Вартість собору на той час становила   приблизно 6 мільйонів гривень.

Господь дає нам видимі  знаки Своєї благодатної допомоги  і підтримки  у вигляді чудотворних ікон, мощей  святих Києво-Печерських. І символічно те, що закладка каменю  під новий храм  відбулася 21 липня 1998 року на свято Казанської ікони  Божої Матері,  під час  перебування в Луцьку чудотворної ікони  Пресвятої Богородиці „Призри на смирение” з м. Києва. Присутні на цих урочистостях відчули в цьому  благословіння Боже  на майбутні труди по  спорудженню храму.

День 23 жовтня  вже багато років підряд став „Волинською пасхою” древнього Лучеська і  всього Волинського краю. В цей день ми возносимо молитви, віддаємо любов  і шану  святим угодникам  волинської землі,  які праведним життям освятили рідну  Волинь. Тимчасовий храм-модуль  приймає тисячі парафіян, паломників та архієреїв  з інших єпархій. Часто відвідує Луцьк  на  свята і ,  Предстоятель  Української Православної Церкви Блаженніший Володимир, Митрополит Київський і всієї України.

З моменту отримання земельної ділянки  виконано великі обсяги  робіт.

До жовтня 1997 року  перенесено водогін (водопровід)  діаметром 250 мм  за межі майбутнього будівельного майданчика. Враховуючи складні інженерно-геологічні умови і властивості ґрунтів  ділянки майбутнього собору, виконано  пальові фундаменти. Вдавлено 345 паль довжиною 9-11 метрів.  Навантаження (несуча здатність)  кожної палі становить 115-120 тонн, що відповідає вимогам проекту. Завдяки допомозі підприємств, господарств, фірм, простих громадян до липня 2001 року  закладено фундамент. На фундамент (розтоверки) затратили понад 700 кубічних метрів бетону, на стіни першого поверху храму – 2000 куб. м. бетону, арматури – 250 тонн,  цегельної кладки – 100 куб. м. Виконано будівельні роботи на суму понад 2 мільйони  гривень. Тільки у 2004 році змонтувано 50 тонн арматури та вкладено 800 куб.м. бетону, виконано біля 100 куб. м. складної цегельної кладки. 

13 грудня 2005 року став знаменним днем в історії майбутнього собору. Адже саме в цей день митрополитом Луцьким і Волинським Ніфонтом у співслужінні священнослужителів у нижньому храмі був відслужений перший молебень святому апостолу Андрію Первозванному – в честь якого і буде освячений престол нижнього собору. Невимовна радість полонила всіх віруючих християн, гарячі сльози радості та вдячності раз-по-раз з’являлися  на очах всіх присутніх.

Будівництво триває, долаючи труднощі. Є сподівання  на добровільні пожертвування  для спорудження храму. Вони можуть надходити як  коштами,  так і будівельними матеріалами. Для тих хто побажає перерахувати кошти, відкрито рахунок:

код 21734054 ПАТ «Укрсоцбанк» МФО 300023 р/р 26008000001741.

Хай Милостивий Господь допоможе нам  у цій благородній справі  молитвами  Святої Матінки – Церкви, яка завжди молиться за будівничих, благоукрасителів та жертводавців.

Віримо, що як постали фундаменти, так постануть і стіни,  так постане один з найбільших храмів України, який даруватиме волинянам  духовне воскресіння, укріплення здоров’я та даватиме надію на земне і вічне життя.