Дорогі мої Волиняни! Шановні отці,
чесні монахи та монахині,
возлюбленні брати і сестри
та всі вірні чада Православної Церкви волинського краю.

     Церква Христова закликає всіх своїх послідовників, кажучи: «Прийдіть, собори (зібрання) Руської землі, возрадуємось Господу!» Воістину Свята Русь святкує величне свято – день народження нового «народу Божого, колись не помилуваного, а тепер помилуваного» (1Пет. 2, 10); народу, який «не від крові, не від хотіння чоловічого, а від Бога народився» (1Ін. 1, 13). Весь православний люд на Святій Русі нині святкує сповнення слів Господніх: «Багато прийдуть від сходу і заходу, і возляжуть з Авараамом, Ісааком і Яковом у Царстві Небесному» (Мф. 8, 11), і «дане буде Царство Небесне народові, який приносить плоди» (Мф. 21, 43). Саме цю визначну подію ми святкуємо уже 1020 раз. Віра православна, розповсюджуючись по всій землі, сягнула і нашого народу. І з того часу ми вже понад тисячу років є християнами і православно славимо Всесвяту Трійцю Отця, і Сина, і Святого Духа. Тепер ми не ідолопоклонники, а вірні діти Христові, не такі що без надії живуть, а ті, що надіються на Бога і добрими ділами та милосердям досягають Життя Вічного. Тапер нашу землю прикрашають храми Божі, які своїми хрестами освячують всю Київську Русь. Вже 1020 років віруючі нашої землі ідуть до спасіння, наслідуючи Небесні обителі.
      Разом з тим ми вшановуємо Хрестителя руського народу – святого рівноапостольного великого князя Володимира. Для Волині, для нас, дорогі мої земляки волиняни, життя та діяльність князя Володимира має особливе значення, адже саме нашу Волинську землю святий князь обрав місцем своєї резиденції, тут заснував одну з перших православних кафедр. І в ці святкові дні варто згадати величні слова Іларіона митрополита Київського і всієї Русі, які були сказані в храмі Святої Софії Київської в середині ХІ століття і разом з ним виголосити: «Як же ми тебе восхвалимо, о чесний і славний серед земних владик і премужній Василій?! (св. кн. Володимир був хрещений з ім’ям Василій). Не бачив ти Христа, не слідував за Ним. Як же став учнем Його? Інші, бачивши Його, не вірили: ти ж не бачив і увірував. Воістину, почило на тобі блаженство, про яке говорив Господь Іісус Фомі: «Блаженні ті, що не бачили і увірували» (Ін. 20, 29). Блаженний ти, тому що увірував в Нього і не спокусився про Нього, згідно слів Господніх: «Блаженний той, хто не спокусився про Мене» (Мф.11, 6). Тому що ті, хто знали Закон і Пророків розіп’яли Його. Ти ж ні Закону, ні Пророків не читавши, Розіп’ятому поклонився» («Слово про Закон і Благодать»). Святий князь Володимир, привівши руський народ до вод хрещення, до духовного оновлення, до спасіння, звершив слова ап. Якова: «Хто повернув грішника з невірної путі його, спасе душу від смерті і покриє безліч гріхів» (Як. 5, 20). Хреститель землі Руської святий князь Володимир дав своєму народові те найкраще, що мав – Святу Віру, Віру Православну!
      1020 років наш народ намагається жити згідно євангельських заповітів, щоб бути учнями Христовими: «Як Я полюбив Вас, так і ви щоб любили один одного. По тому знатимуть усі, що ви учні Мої, якщо будете мати любов між собою» (Ін. 13, 34-35). Тому називаємо ми це свято днем Єдності, днем Любові Руського народу. Усі християни знають слова ап. Павла, що перед Богом «нема ні елліна, ні іудея, варвара, скіфа, раба, вільного, але все і у всьому Христос» (Кол.3, 11). Свято 1020-річчя Хрещення Русі не є святом тільки українського народу, чи російського, чи білоруського – це свято всіх церковних дітей, як віруючого братерського народу, народу Божого (1Пет. 2, 9-10). Тому, дорогі мої земляки Волиняни, не спокушаймося прихованими гаслами розбрату і сварок, не шукаймо неприязні один до одного, не стараймось показувати себе кращими лише на фоні когось гіршого. Зрозуміймо по-справжньому єдине: Любов, Віра, Надія, мир і злагода, - це суть і цінність нашого життя – життя з Богом. За тисячоліття змінились сотні поколінь, десятки державних устроїв, неодноразово змінювались кордони держави і кольори влади, а Церква – «Стовп і Утвердження Істини» (1Тим., 3,15 ) – незмінно веде людей до спасіння. Її нищили, ламали, плюндрували, розстрілювали, топтали, розривали розколами, а Вона не тільки стоїть, а й кожного разу з більшою силою воскресає з попелища руїн, даючи нові плоди християнської любові та віри. Жодні соціальні, політичні чи громадські організації не витримали історичних випробувань, вони виникали, змінювались і зникали, і лише Єдина Свята Соборна і Апостольська Церква залишилась непохитною перед різними історичними буревіями, а це означає що Церква – живий організм, це Тіло Христове, Главою якої є Христос. Церква – це своєрідний спосіб буття людини у світі. Головна особливість цього буття полягає в тому, що воно відкриває шлях єднання земного і небесного, Бога і людини. І тут не може бути ніяких кордонів, які б розділяли Бога і людину.
      Святий князь Володимир 1020 років тому дав нашій державі душу – віру Православну, яку протягом століть боронили наші предки від іноземних посягань та чужо вірних впливів. Прийняття нашими предками Святого Православ’я поклало початок нової епохи, народилась нова культура, освіта, мистецтво – народилась нова цивілізація в дусі миру і любові. Протягом століть православна віра допомогла нашому народові вистояти в тяжкі часи, об’єднатись в єдину християнську родину дітей Божих, допомогла зберегти ті ідеали та цінності, які є духовними орієнтирами до Життя Вічного. Священне Писання попереджає, що «буде час, коли здорового вчення приймати не будуть, але за своїми примхами будуть вибирати собі вчителів, які б лестили слуху і від істини відвернуть слух і навернуться до байок» (2Тим. 4, 3). Тому не зраджуймо тій вірі, яку приніс на Русь святий князь Володимир, не зраджуймо тій купелі, в якій ми зодягнулись в духовність, облишивши тілесність, не зраджуймо Православ’ю, за яке клали свої голови православні богатирі, козаки, гетьмани, воєводи та сини і доньки – новомученики землі Руської.
      Підносячи подячні молитви Господу Богу за ласку і милість Божу над нами та над нашою земною Батьківщиною, вітаю тебе, моя дорога Волинська православна паство з цим славним ювілеєм! У цей день щиро поздоровляю усіх вас, любі мої отці, брати і сестри, вітаю ваших сусідів та друзів, ваші родини та колективи з цією вікопомною подією Хрещення Київської Русі – Святої Русі, Землі та народу нашого! Щиро бажаю вам, щоб це свято дійсно стало для нас днем Єдності і братерської любові, миру та духовної радості, і щоб ми завжди пам’ятали слова св. ап. Пава: «Відкладіть усе: гнів, лютість, злість, лихослів’я, лайливість уст ваших; не говоріть неправди один одному… Одягніться як вибрані Божі, святі та улюблені, в милосердя, благість, смиренномудрість, лагідність, довготерпіння, поступаючись один одному і прощаючи взаємно, коли хто на кого має скаргу: як Христос простив вас, так і ви. Більш за все вдягніться в любов, яка є сукупністю досконалості. І хай панує в серцях ваших мир Божий, до якого ви й покликані в одному тілі, і будьте дружелюбні… І все, що ви робите, словом чи ділом, усе робіть в ім’я Господа Іісуса Христа, дякуючи через Нього Богові і Отцеві» (Кол.3, 8-17). Молитвами святого рівноапостольного князя Володимира і всіх святих землі Руської, Господь наш Іісус Христос хай збереже в мирі та злагоді, в єдності віри та духу, і в християнській любові наш побожний край, Церкву нашу, як душу православних людей Київської Русі. Зі святом Вас, мої рідні Волиняни!
      «Русь, Святая Русь, храни веру Православную, в ней же тебе утверждение!»

З архіпастирським благословенням по милості Божій
митрополит Луцький і Волинський НІФОНТ