Останнім часом у зв’язку з пандемією грипу в церковному середовищі все частіше чується думка, що антихристу буде досить нескладно відлучити багатьох від Причастя – достатньо запустити епідемію вірусу.

Хто чого боїться

У Британії у зв’язку з епідемією грипу A/H1N1 Англіканська церква припинила використовувати чашу під час Причастя. Таке розпорядження міститься в листі, який розіслав 16 тисячам приходських священиків духовний глава Англіканської церкви. Крім того, він запропонував збірку правил для священиків, які відвідують вдома хворих: всі повинні обов’язково носити рукавички і марлеві пов’язки. Треба відмітити, що заборони на причастя в Англії не вводили навіть під час страшної епідемії чуми в XVII столітті, відзначає газета «Times».

У Данії почали причащати з одноразових потирів. Замінити традиційні потири (чаші для причащання) на картонні кубки одноразового використання змусила священиків трьох католицьких приходів Данії загроза епідемії. Глава церковної приходської ради Норуп Кох пояснює, що потир не можна класти в посудомийну машину. «Це може збільшити ризик зараження грипом, так що ми вирішили прийняти заходи», – сказав пан Кох, додавши, що більшість прихожан підтримали таку ініціативу.

На думку шейха Абдель Мухсина аль Абейкана, консультанта міністерства юстиції Саудівської Аравії, той, хто помер від A/H1N1, відразу потрапляє в рай.

В той же час в країні прийняті строгі карантинні заходи для безпеки паломників. Міністри охорони здоров’я арабських країн встановили для них вікові рамки. Хадж не рекомендується здійснювати особам старшим 65 років, дітям у віці до 12 років, а також страждаючим хронічними захворюваннями. Крім того, всі паломники повинні мати довідки про щеплення.

Десятки рабинів-кабалістів з Ізраїлю нещодавно облетіли на літаку територію країни, молячись про те, щоб скоріше закінчилася епідемія свинячого грипу. «Ми упевнені, що небезпека позаду», – заявив після приземлення рабин Іцхак Бацрі. Відзначимо, що багатьом іудеям словосполучення «свинячий грип» здається образливим, оскільки в іудаїзмі свиня вважається нечистою твариною. Заступник міністра охорони здоров’я Ізраїлю Яків Ліцман навіть зажадав перейменувати грип з «свинячого» в «мексиканський», але ця пропозиція не пройшла.

В Україні...

В Україні з 1 листопада у всіх православних храмах здійснювалася спеціальна молитва – «Молебное пение во время губительного поветрия и смертоносныя заразы», яке традиційно відправляється в Православній Церкві під час розповсюдження небезпечних хвороб.

З требника. Священик виголошує: «Услыши ны, Боже, Спасителю наш...» і після возгласу диякона: «Со умилением паки и паки преклонше колена, Господу помолимся» читає молитву:

«Господи Боже наш, призри с высоты святыя Твоея на молитву нас, грешных и недостойных рабов Твоих, беззаконьми нашими Твою благость прогневавших и благоутробие Твое раздраживших, и не вниди в суд с рабы Твоими; но отврати страшный гнев Твой праведно на ны движимый, утоли губительное прещение, устави грозный Твой меч, невидимо безгодно секущий нас, и пощади нищих и убогих рабов Твоих, и не затвори в смерти душы наша, в покаянии сокрушенным сердцем и со слезами к Тебе, Милосердому, Благоуветливому и Благоприменительному Богу нашему, припадающих. Твое бо есть еже миловати и спасати ны, Боже наш, и Тебе славу возсылаем, Отцу, и Сыну, и Святому Духу, ныне и присно, и во веки веков. Аминь».

Досвід Православної Церкви

В історії Православної Церкви не відмічено випадків передачі хвороби через причащання навіть під час епідемій чуми і холери. Люди, навпаки, направлялися в храми, шукаючи там захисту від хвороби. Багато хто бажав напуття перед смертю Святими Дарами, тому число причасників зростало у декілька разів.Якщо і вмирали ті, які причащалися, то аніскільки не частіше, ніж інші.

Причастивши всіх прихожан, – а буває, 100 і 200, і більше людей причащаються під час однієї літургії – священики споживають Святі Дари, що залишилися. Лжиця сотні разів побуває в роті у різних людей і після кожного разу занурюється в чашу. Після літургії ніякої спеціальної дезінфекції чаша і лжиця не проходять: їх обполіскують звичайною водою і витирають платом, і так роками і десятиліттями. Якщо хто і мав би заразитися від причащання, то в першу чергу священики. Але від віку не чувано, щоб священики заражалися, споживаючи Святі Дари. І в наші дні, коли трапляються епідемії грипу, серед прихожан і священиків випадки захворювань не частіші, ніж у людей нецерковних.

Ще один дуже важливий момент. Якби ми усвідомлювали себе смиренно по-християнськи не скринькою коштовностей, а мішком гною, то і думки б не виникло, що нас може щось або хтось поганити, або чимось нестерильним заразити. Якби ми розуміли по-справжньому, ЩО таке причащання, і КОГО ми причащаємося, то, за словами прот. Димитрія Смирнова, нам потрібно було б від зупинки до храму по грязюці на животі повзти, відриваючи гудзики, а ми ще гидуємо чимось.

У Києві в XVIII - початку XIX століття служив досить відомий в місті протоієрей Іоанн Льованда. Він був знаменитий своїм даром проповідника, люди спеціально збиралися послухати його проповіді. Служив він у районі, званому Поділ. У 1770 році в місті почалася епідемія чуми, яка особливо лютувала на Подолі. Тіла померлих відвозили цілими обозами. За два місяці в районі померло шість тисяч чоловік. І ось цей священик не переривав свого служіння. Він сповідав, причащав, окормляв, утішав своїх прихожан, і хвороба не чіпала його. І таких випадків дуже багато. Священнослужителі – диякони і священики – після причащання віруючих споживають Святі Дари, що залишилися. Робили вони це завжди, у всі часи, не боячись заразитися під час страшних епідемій.

Митрополит Нестор (Анісімов; 1884-1962), який був місіонером, під час перебування єпископом Камчатським побудував для прокажених лепрозорій і освятив там храм. Після того, як усі прокажені причащалися, священнослужителі споживали Дари, і ніхто з них не заразився.

Святителю Московському Філарету (Дроздову) чиновник подав рапорт, де оповідав про мужній вчинок одного священика і просив представити його до нагороди. Цей чиновник став свідком того, як до одного його родича, хворого на холеру, прийшов для напуття Святими Таїнами священик. Але хворий був настільки слабкий, що не зміг утримати в роті часточку Тіла Христового і упустив її з рота на підлогу. І ось цей священнослужитель, не вагаючись, спожив сам часточку, що впала.

Юрій КУЛІБАБА,

газета «Начало»