• Що означає – бути істинним християнином (проповідь)
  

В ім’я Отця і Сина  і Святого Духа!
Досить недавно християнський світ урочисто відзначав двохтисячолітній ювілей пришестя в світі Христа Спасителя. Кожна помісна церква, кожна єпархія і навіть парафія старалися якось відзначити цю важливу для християн дату – чи побудувати храм., або хоча б встановити пам’ятний знак.
Нажаль, дуже часто в ЗМІ та від окремих осіб, можна почути незрозумілі твердження, про те, що християнство вже своє віджило, що християнином в наш час бути не можливо і не модно, і що християнство разом з Біблією вже давно потрібно здати в музей, а на заміну йому, ввести екуменічну всесвітню релігію. Проте православні християни ніколи не погодяться з такою думкою.
Християнство – це істина, а істина не терпить ніяких змін, поступок та компромісів.  Християнство не потрібно змінювати і пристосовувати до вимог сучасного життя, а, навпаки, наше життя ми повинні будувати на фундаменті християнських догм та заповідей любові.
Не зважаючи на те, що зараз світ переповнюють гріх та розпуста, у ньому все таки можна бути справжнім християнином. І свідченням цього є новопрославлені угодники Божі Олексій Карпаторуський та Амфілохій Почаївський. Вони змогли зберегти свою істинну віру серед сучасних життєвих труднощів і достойно донести звання православного християнства до Престолу Божого. Тому доцільно було б з’ясувати, дорогі браття та сестри, що саме означає бути істинним православним християнином.
Мабуть, кожен із нас знає, що християни – це люди, які вірять в Ісуса Христа., який заради нас, людей і заради нашого спасіння зійшов з неба, «щоб кожен, хто вірує в Нього, не загинув, а мав життя вічне» (Ін. 3, 15). Значить, щоб бути істинним християнином, насамперед, потрібно вірити  в Господа нашого Ісуса Христа, як в істинного Бога.
Бути християнином, значить жити по тих заповідях і приписах, які залишив для нас Христос., виконувати Його святу волю. І звичайно, найголовнішою заповіддю серед усіх заповідей є заповідь любові. Бо саме нею повинні світитися істинні християни, зігріваючи всіх оточуючих. «З цього люди будуть знати, що ви Мої учні , якщо будете мати любов між собою» – говорив Христос (Ін. 13,35).
Заповідь любові була відома ще до пришестя в світ Спасителя, але Христос говорить: «Заповідь нову даю вам….» У чому ж новизна цієї заповіді? У Старозавітних законах говорилось про любов до ближніх, а Христос заповідав нам: «Любіть ворогів ваших і благословляйте тих, хто проклинає вас щоб бути вам синами Отця Вашого Небесного» ( Мф. 5, 44-45). Така любов була незнайома сучасникам Христа і була піддана критиці. Критикується вона і в наш час, коли говорять, що такої любові просто не буває. Але приклади життя святих свідчать нам протилежне. Ось який випадок  ми знаємо з життя великого подвижника  позаминулого століття  преподобного Серафима Саровського. Одного разу на нього напали розбійники і сильно побили, нічого не знайшовши поживитися, вони кинули його помирати, а коли цих розбійників піймали, то преподобний одразу ж їх простив, прохаючи нічого не чинити, і цим самим святий проявив ту любов про яку говорив Христос.
Звернімо увагу і на подвиг Пресвятої Діви Марії, скільки любові було в її серці. Її маленькою привели до Єрусалимського храму, вона сповнена любові, пішла туди сама, щоб присвятити своє життя Творцю.
Дорогі браття і сестри, кожен православний християнин повинен прагнути до такої любові, незалежно від того, в яку епоху він живе. Тисячі років християнства, – це тисячі років боротьби з ворогом роду людського – дияволом, і те що ми  більш менш благополучно живемо, свідчить про те, що Господь нас прощає і любить.
Отож, відповідаймо йому тим же, любімо Його та ближніх, будьмо вірними чадами Церкви, виконуймо Його святу волю, для того щоб бути нам істинними християнами. Але нам потрібно не тільки мати правильну віру в Ісуса  Христа, але й бути членом заснованої Ним Церкви, користуватися тими благодатними дарами, які Він залишив у Ній. Цими  дарами є сім Таїнств Церковних, в яких закарбована сила спасительних страждань Господа нашого Ісуса Христа. Без участі в них спасіння не можливе. бо в Таїнствах ми народжуємось духовно для життя в Бозі. В Таїнствах очищаємо свою душу від усякої скверни та нечистоти, єднаємось з Пречистим Богом.
Амінь.

Андрій Пархотюк,
студент 4-го курсу Волинської духовної семінарії.