Дорогі отці, чесне чернецтво, улюблені брати і сестри,

діти Церкви Христової!

Святий апостол Павло своїми словами допомагає нам зрозуміти мету нашого життя, сказавши, що Господь «з однієї крові створив весь рід людський для життя по всій землі… щоб вони шукали Бога, чи не відчують Його і чи не знайдуть… бо ми Ним живемо і рухаємось, і існуємо» (Дії 17, 26-28). Отже, все наше життя – це шлях, стремління до нашого Творця. На цій життєвій дорозі Господь «багаторазово і різноманітно говорив» (Євр. 1, 1) до людей, навертаючи їх до Себе. І ми знаємо з історії людства про пророків, праведників і про святих угодників, які вчили людей, як очистити свою совість і душу. Та окрім них, Господь неодноразово попускав людям різні випробування, негаразди задля їхнього покаяння і виправлення. Як добрий Лікар і люблячий Отець, Він подає нам ці життєві ліки, щоб уврачувались наші душі. Хай ці ліки і гіркі, проте спасительні. Як про це сказав ап. Павло: «Дане мені жало в плоть, щоб я не превозносився» (2 Кор. 12, 7). А щоб людина не впадала у відчай, то Сам Господь каже: «Досить тобі благодаті Моєї, бо сила Моя в немочі звершується» (2Кор. 2, 9).

Дорогі мої брати і сестри, любі волиняни! Сьогоднішні обставини відкривають перед нами приспану примарним благоденством нашу безпорадність, будять нас від гріховного сну, котрий шепоче нам на вухо: «Душа! Багато маєш добра, що лежить у тебе на багато років: спочивай, їж, пий, веселись» (Лк. 12,19). В гонитві за земними благами, ми стали впевнено надіятись на власні сили, нібито ми самі все можемо зробити. Сіючи розбрат, заздрість, ненависть, обман та лицемірство, думаємо, що зможемо побудувати земний рай. Через нашу духовну байдужість та легковажність ми забули стару народну приказку: «Без Бога ні до порога». Згадаймо, скільки брудного осуду, наклепів ми виливаємо один на одного, скільки лукавства у нашій мові?! Ми гарно говоримо про Бога, про добрі діла, але в храм не ходимо, не молимось, не постимось, а  продовжуємо займатися лише своїми справами.

Дорогі мої земляки! Господь нині відвідав нашу землю. Господь, звертався до єврейського народу і казав «то Я зроблю вам оце: поставлю над вами перестрах, засухи і пропасницю, що винищують очі та обезсилюють душу. І ви надаремно сіятимете насіння своє» (Лев.26, 14-40). Але, жаліючи Своє творіння, Він каже: «Якщо ви будете поступати по заповітах Моїх і заповіді Мої будете зберігати і виконувати їх, то Я дам вам дощі в свій час, і земля дасть свій урожай, а польові дерева дадуть плід свій. І обернусь Я до вас, і розплоджу вас, і розмножу вас, і виконаю Свій заповіт з вами. І Я буду ходити серед вас, і буду вам Богом, а ви будете Мені народом» (Лев.26: 3,4,9,12). А ми і є тим народом світу, який вірить в Бога та в Іісуса Христа Сина Божого.

Христос прийшов на землю, щоб відкрити нам ім’я Господнє, сказати нам, що Бог є Любов. І ця Любов Своїм благодатним промислом спрямовує все до єдиної мети – спасіння душ людських. Ця Любов не хоче смерті грішника, а всім бажає прозріння, розуміння і спасіння. Тому і сьогоднішнє лиходення ми, православні християни, маємо сприйняти як прояв Всеблагої волі Божої, для нашого виправлення, щоб ми глибше заглянули у свої серця та душі.  Господь через Священне Писання навчає нас смиренню, терпінню, любові. А нинішні дні ми, віруючі християни, маємо сприйняти як перевірку наших чеснот, як екзамен, котрий покаже чи істинно ми довіряємо своє життя Богу та Його святій волі.

Православні християни ще в часи гонінь на християнство в дні хвороб і лихоліть на відміну від язичників, керуючись жертовною любов’ю, ішли на допомогу тим, хто страждав. Не забуваймо, що найбільшою зброєю  проти всіляких незгод є міцна віра і щира жива молитва. Це щит і меч проти різних негараздів. Господь неодноразово у Священному Писанні говорив, що більшість хвороб від власних гріхів. Тому всіх вірних чад Церкви Христової прошу і благаю: не осуджуймо, не нарікаймо, не кривдьмо нікого, тим більше не впадаймо у відчай і паніку. Бог не залишить, Він нас порятує. Благословляю і прошу всіх, дорогі мої волиняни, посилити свої молитви за  рідних, близьких і навіть незнайомих, щоб Господь помилував всіх нас та захистив від цих страшних хвороб – епідемії грипу, вірусної пневмонії, та інших захворювань.  Щоб ці недуги минули наші оселі, нашу рідну землю та земну Батьківщину – Україну.

Прошу Вас, любі мої волиняни, не панікуйте, не нарікайте, а бережіть себе та своїх діток. Прислухайтесь до порад наших лікарів, виконуйте їх настанови. Користуйтесь і медичними засобами лікування і народними,  споживайте більше цибульки і часничку, пийте гарячи чай з медом, малиною, але все це робіть з мудрістю та розсудливістю. Господь хай сохранить і помилує всіх нас.

Божого благословення та допомоги Вам і нашим невтомним лікарям у боротьбі з цією епідемією!

З любов’ю у Христі

по милості Божій митрополит Луцький і Волинський

01 листопада 2009 рік, м. Луцьк