27 священиків співслужили митрополиту Ніфонту на утрені в Свято-Покровській церкві. Всі вони – колишні випускники Волинської духовної семінарії. Мов пташенята, що підросли, десять років тому вони вилетіли з духовного гнізда.

«Півтора десятиліття тому ви були зовсім молодими юнаками,хвилювались, молились і плакали перед вступом у ВДС, - звернувся до випускників митрополит Ніфонт. – Чотири роки у стінах духовної школи вас вчили проповідям, Святому Письму, історії Церкви. Навчали жити побожно, аби бути прикладом для людей. Дехто з вас вже відзначив десятиліття священицького служіння. Радується Господь, радуються прихожани, бо серед вас майже всі хороші пастирі, що душу покладуть за своїх овець».

У кожного з них свій шлях, хтось має прихід поблизу Луцька, а декого Господь призвав на служіння за сотні кілометрів від Волині.   Проте альма-матер колишні однокласники не забули. За словами одного з випускників, нинішнього ректора ВДС Сергія Ющика, вистачило одного телефонного дзвінка, аби зібратись на ювілей випуску і об’єднатися навколо престолу Господнього. Зі словами вдячності отець Сергій звернувся до митрополита Ніфонта.

«Ми щиро раді, що сьогодні Ви розділяєте з нами торжество, – сказав він. – Добрими словами хочеться згадати всіх викладачів ВДС. Проте найбільше ми дякуємо Вам, Ваше преосвященство, адже під Вашим керівництвом, Вашим благословенням ми зростали духовно. І саме Ваші святительські руки у цьому храмі рукоположили більшість наших однокласників».

Від імені випускників ректор семінарії вручив митрополиту Ніфонту ікону Божої Матері. Владика подарував священикам Святе Письмо, випущене у Волинській єпархії, а колишніх учениць регентських курсів, які теж цього дня відзначали ювілей випуску - ікони Богоматері.

Колишнім однокласникам було що згадати. І про місіонерський гурток, який об’їздив з проповідями пів’єпархії, і співи у хорі, що завоював любов викладачів.

«Семінарія стала нашою першою школою життя, - каже отець Анатолій, настоятель Свято-Амфілохієвського храму смт.Ратно, Володимир-Волинської єпархії. – Спочатку нелегко було призвичаїтись до дисципліни, та й всім нам непросто було знайти спільну мову один з одним. У келії було сім-вісім хлопців, хтось рано вставав, а інший любив довше поспати. Проте за якийсь час ми настільки здружились, що стали одною семінарською сім’єю».

«Я назавжди запам’ятав уроки історії руської православної церкви, - вступає у розмову протоієрей Олександр Горевич, настоятель Свято-Кирило-Мефодіївського храму, благочинний Нововолинської округи. – Їх проводив тодішній ректор семінарії Петро Влодек. Ми їх чекали з нетерпінням, він спілкувався з нами, як з рівними. Власним прикладом священицького служіння він надихав нас, і ми дуже раді, що сьогодні він прийшов на наше свято. До цих пір він є настоятелем семінарського Свято-Кирило-Мефодіївського храму, і ми йому вручили ікону цих святих».

Фоторепортаж